Зміст
“Пам’ять — це єдине, чого не можна відібрати навіть після смерті.”
Є книги, які читаєш легко — і залишаєшся з ними надовго. «Слово про будинок «Слово» Володимира Куліша саме така. Невелика за обсягом, написана простою мовою — і при цьому одна з найболючіших речей про українську культуру ХХ століття. Якщо ви ще не читали — ось все, що варто знати перед тим, як відкрити першу сторінку.
Що таке будинок «Слово» і чому він важливий
У 1930 році в Харкові, тодішній столиці радянської України, збудували кооперативний будинок для письменників. Назвали його «Слово». Шестиповерхова будівля у формі літери «С» стала домом для найталановитіших українських літераторів, поетів, художників і режисерів того часу.
На перший погляд — привілей. Хороші квартири, творча атмосфера, сусіди-однодумці. Але дуже швидко стало зрозуміло: зібрати інтелігенцію в одному місці було зручно не лише для неї самої. Радянська влада встановила в будинку систему прослуховування. А з 1933 року почались арешти — один за одним.
Більшість мешканців будинку «Слово» були репресовані, розстріляні або загинули в таборах. Їх пізніше назвуть Розстріляним відродженням — поколінням, яке свідомо знищила сталінська система.
Книга «Слово про будинок «Слово» — про що
Книгу написав Володимир Куліш — не як історик і не як літературознавець, а як хлопчик, який виріс у цьому будинку. Підлітком він жив тут разом зі своїм батьком — відомим драматургом Миколою Кулішем — і бачив своїх геніальних сусідів такими, якими вони були насправді.
Оповідь побудована незвично: автор іде під’їздами і поверхами, заглядає в кожну квартиру і розповідає про її мешканців. Не наукові біографії — а живі спогади. Хто чим захоплювався, як виглядав, що любив робити у вільний час.
Хто такий Володимир Куліш
Володимир Куліш — син драматурга Миколи Куліша, одного з найвизначніших представників українського театру 1920-х. Підлітком жив у будинку «Слово», де й познайомився з усіма його мешканцями. Після арешту батька в 1934 році покинув будинок разом з матір’ю.
Пізніше опинився в еміграції — і вже там, у Канаді, написав цю книгу. Вийшла вона в Торонто 1966 року. В Україні вперше офіційно з’явилася лише 1991 року — в журналі «Березіль». Нове видання підготувало видавництво «Віхола».
Мешканці будинку: хто вони і яка їхня доля
Книга закінчується списком мешканців із зазначенням долі кожного. Читати його боляче.
| Мешканець | Хто | Доля |
|---|---|---|
| Микола Хвильовий | Письменник, лідер ВАПЛІТЕ | Самогубство, 1933 |
| Валер’ян Підмогильний | Прозаїк, перекладач | Розстріляний, 1937 |
| Майк Йогансен | Поет, прозаїк | Розстріляний, 1937 |
| Остап Вишня | Гуморист | Заслання, вижив |
| Микола Куліш | Драматург, батько автора | Розстріляний, 1937 |
| Лесь Курбас | Театральний режисер | Розстріляний, 1937 |
Більшість сторінок книги — світлі й теплі. Але кожна друга завершується словом «розстріляний» або «засланий». Саме це поєднання дитячого погляду і трагічного фіналу і робить книгу такою сильною.
Де купити і читати книгу
Нове українське видання «Слово про будинок «Слово» вийшло у видавництві «Віхола». Знайти його можна:
- На сайті видавництва «Віхола» — vikhola.com.
- У книгарні «Є» та інших українських книжкових магазинах.
- На платформі Yakaboo — є як паперова, так і електронна версія.
- На Nash Format — також доступна онлайн.
Книга невелика — читається за один вечір. Але думки після неї залишаються надовго.
Фільм «Будинок «Слово». Нескінчений роман»
Крім книги, є два фільми про цей будинок — обидва зняв режисер Тарас Томенко.
Перший — документальний, вийшов 2017 року. Він досліджує реальну історію мешканців, систему стеження, архівні матеріали. Його можна знайти у відкритому доступі на YouTube.
Другий — художній фільм «Будинок «Слово». Нескінчений роман», який вийшов у прокат у травні 2024 року. Режисер і сценарист — Тарас Томенко, у співавторстві з поеткою Любов’ю Якимчук. Робота над ним тривала десять років.
Про що фільм і чим відрізняється від книги
Художній фільм знятий у чорно-білому форматі. Дія відбувається на початку 1930-х років. Головний герой — вигаданий персонаж, поет-невдаха Володимир Акімов, який погоджується доносити на сусідів агентам НКВС.
На відміну від книги Куліша — теплих і особистих спогадів — фільм показує темний бік тієї самої епохи: стеження, доноси, арешти, Голодомор. Реальні постаті — Хвильовий, Підмогильний, Курбас — з’являються як повноцінні герої.
Кінокритики назвали стрічку однією з найкращих українських історичних драм. Зараз фільм доступний онлайн на платформі Sweet.tv.
Чому це варто читати і дивитись сьогодні
Книга Куліша і фільм Томенка — не лише про 1930-ті. Вони про те, що відбувається, коли держава вирішує, яка культура має право існувати, а яка — ні.
Розстріляне відродження — це не абстрактна сторінка підручника. Це конкретні люди з іменами, звичками і мріями. Хвильовий, який їздив на ковзанці вночі. Підмогильний, який хвилювався за свій велосипед. Йогансен з собаками і рушницею.
Розстріляне відродження — це не абстрактна сторінка підручника. Це конкретні люди з іменами, звичками і мріями. Чому ця тема актуальна саме зараз:
- знищення української культури у 1930-х і російська агресія сьогодні — це одна і та сама логіка;
- більшість імен із будинку «Слово» досі маловідомі широкій аудиторії;
- читання таких книг — це спосіб повернути людям їхнє місце в історії;
- фільм і книга доповнюють одне одного і разом дають повну картину епохи.
Їх знищили навмисно — і десятиліттями не давали згадувати. Читати про них сьогодні — це повертати їм місце в нашій пам’яті.
“Імена тих, кого вбили, не мають зникнути з нашої історії — бо тоді вбивці перемагають двічі.”
«Слово про будинок «Слово» — маленька книга з великою вагою. Її можна прочитати за один вечір, але вона лишається з вами набагато довше. А якщо після неї подивитись фільм — картина стає повною. Починайте з книги. Саме з неї.
