Зміст
Івано-Франківськ, мрія стати археологом, кілька невдалих вступних спроб — і нарешті сцена, яка обрала її першою. Ірма Вітовська-Ванца прийшла до акторства не з першої спроби, зате залишилась назавжди. Двічі лауреатка «Золотої дзиґи», Заслужена артистка України, амбасадорка, волонтерка і людина з дуже чіткою громадянською позицією.
Біографія Ірми Вітовської
Дитинство в Івано-Франківську
Ірма Григорівна Вітовська-Ванца народилась 30 грудня 1974 року в Івано-Франківську. Справжнє ім’я — Ірина. Батько родом із села Медуха Галицького району Івано-Франківської області. По материнській лінії прадід — росіянин, його дружина — латишка.
Молодша сестра Наталія одружена з юристом Станіславом Ліберманом — рідним братом співачки Тіни Кароль. Такий от родинний зв’язок з українською поп-музикою.
У дитинстві Ірма мріяла стати археологом або істориком. Кілька років поспіль намагалась вступити до Прикарпатського інституту імені Стефаника на історичний факультет — і кожного разу не проходила. Паралельно відвідувала театральний гурток при Палаці піонерів у Івано-Франківську.
Саме керівниця того гуртка наполегливо рекомендувала їй спробувати себе на професійній сцені. Ірма послухалась — і більше не поверталась до ідеї з археологією.
Освіта і початок кар’єри
У 1998 році закінчила Львівський державний музичний інститут за спеціальністю «акторка драматичного театру». Ще в студентські роки, у 1980-х, зіграла у виставі «За двома зайцями» Київського академічного Молодого театру. Перші ролі були не головними, але формували акторську техніку.
З 1998 року — акторка Київського академічного Молодого театру. Тут вона працювала більше двадцяти років і зіграла десятки ролей різного жанру.
Театральна кар’єра
Ірма Вітовська-Ванца — акторка трьох театрів одночасно:
- Київський академічний Молодий театр — з 1998 року;
- Театр «Золоті Ворота» — одна з ключових акторок;
- Франківський драмтеатр — де зіграла кілька резонансних ролей.
Серед помітних театральних робіт — роль Ружі у виставі «Оскар і рожева пані» і роль матері Лукашева у «Лісовій пісні на полів крові» у Франківському драмтеатрі. У Театрі «Золоті Ворота» зіграла бабу Прісю у виставі «Сталкери».
«Це перший випадок в Україні, коли один і той самий актор утілює той самий образ у різних трактуваннях матеріалу двох різних режисерів та в різних напрямках — кіно й театр — і отримує найвищі нагороди за обидві роботи»
Саме образ баби Прісі — 86-літньої мешканки зони відчуження — Вітовська зіграла спочатку в театральній виставі, а потім у фільмі «Брама» (2017). І за обидві роботи отримала найвищі нагороди.
Фільмографія Ірми Вітовської
Широка аудиторія вперше впізнала Вітовську після серіалу «Леся+Рома» — комедійного проєкту, де вона пройшла кастинг на головну роль. Після його виходу кар’єра в кіно стала насиченою.
| Фільм / серіал | Рік | Роль / примітка |
|---|---|---|
| «Леся+Рома» | 2000-ні | Головна роль, перша широка популярність |
| «Брама» | 2017 | Баба Прісь — «Золота дзиґа» 2019, «Кіноколо» 2018 |
| «Мої думки тихі» | 2019 | Галина Ротт, мати головного героя — «Золота дзиґа» 2020, «Кіноколо» 2019 |
| «Таємний щоденник Симона Петлюри» | 2018 | Роль Ольги Петлюри |
| «Молода» | 2023 | Одна з ролей |
| «Буковель» | різні | Роль Лізи |
«Брама» і «Мої думки тихі» — найкращі ролі
«Брама» (2017, реж. Лариса Порошина) — фільм про зону відчуження. Вітовська зіграла бабу Прісю — 86-річну жінку, яка відмовляється залишати Чорнобиль. За цю роль вона отримала «Кіноколо» 2018 і «Золоту дзиґу» 2019.
«Мої думки тихі» (2019, реж. Антоніо Лукіч) — комедійна драма про фрілансера і його маму, яка їде з ним записувати звуки рідкісних тварин у Карпати. Роль матері Галини Ротт стала однією з найяскравіших акторських робіт в українському кіно 2019 року. «Золота дзиґа» 2020 і «Кіноколо» 2019 підтвердили це офіційно.
Нагороди Ірми Вітовської
- Заслужена артистка України — 2016 рік;
- Премія «Кіноколо» 2018 — за роль у «Брамі»;
- Премія «Золота дзиґа» 2019 — за роль у «Брамі»;
- Премія «Кіноколо» 2019 — за роль у «Моїх думках тихих»;
- Премія «Золота дзиґа» 2020 — за роль у «Моїх думках тихих».
Дворазова лауреатка обох найпрестижніших українських кінопремій — рідкісне досягнення для будь-якого актора.
Особисте життя Ірми Вітовської
Перший шлюб і син Орест
З 1993 по 2016 рік Ірма Вітовська перебувала у шлюбі з Володимиром Кокотуновим — актором Молодого театру. Вони познайомились і довгі роки працювали разом в одному колективі.
29 березня 2011 року народився їхній син Орест Кокотунов. Ірма виховувала його в умовах щільного робочого графіку — розривалась між театром, зйомками і материнством. Хлопчику допомагала няня — викладачка молодших класів за фахом, яка взяла на себе значну частину освітнього процесу. Виховання сина Ірма будувала з акцентом на патріотизмі — і говорила про це відкрито в інтерв’ю.
Другий чоловік — Віталій Ванца
8 квітня 2016 року Ірма Вітовська вдруге вийшла заміж. Її чоловіком став Віталій Ванца — уродженець Борислава Львівської області. Вони познайомились на одному з благодійних вечорів — аукціоні на підтримку військових.
Після одруження акторка взяла подвійне прізвище — Вітовська-Ванца. Свій другий шлюб вона не виставляє публічно і рідко коментує в інтерв’ю, зберігаючи особисте за кадром.
Громадська діяльність і волонтерство
Після початку війни на Донбасі у 2014 році Ірма Вітовська почала виготовляти ляльки-мотанки і продавати їх — всі кошти йшли на допомогу армії. Найдорожча лялька коштувала 2,5 тисячі гривень.
Є амбасадоркою кількох благодійних організацій і активно бере участь у громадських заходах. Принципова у своїй позиції щодо підтримки України — і не приховує цього ні в інтерв’ю, ні в соцмережах.
«З самого початку війни почала виготовляти ляльки-мотанки й продавати їх, а всі вилучені кошти відправляла на допомогу армії»
Ірма Вітовська-Ванца — акторка, яка прийшла до слави не через гучні ролі в мелодрамах, а через точне влучання в образи, які залишаються. Баба Прісья з «Брами» і мама Галина з «Моїх думок тихих» — два персонажі, які увійшли в пантеон кращих акторських робіт українського кіно останнього десятиліття. І обидва — її.
