Зміст
Він відомий як актор. Але після лютого 2022 року Дмитро Лінартович став відомий ще й інакше — як людина, яка добровільно пішла на фронт у перший день повномасштабного вторгнення, пройшла Херсонщину, Бахмут і Соледар, отримала важке поранення і повернулась до служби.
Дмитро Костянтинович Лінартович — український актор театру, кіно і дубляжу, поет, бард, громадський діяч і офіцер ЗСУ. Народився 22 листопада 1978 року в Києві. Заслужений артист України з 2023 року. Член Національної спілки кінематографістів України (з 2013 року) і Національної спілки письменників України (з 2024 року).
Біографія: родина і навчання
Дитинство і сім’я
Дмитро Лінартович виріс в акторській родині. Його батько — Костянтин Лінартович, актор і режисер. Саме батько визначив середовище, в якому зростав Дмитро: багато часу в театрі, вистави з-за лаштунків, атмосфера творчості з дитинства.
Пізніше в інтерв’ю Лінартович розповідав: «Справді, я жив в акторській сім’ї, багато часу проводив у театрі, бачив вистави саме з-за лаштунків. Це все впливало на мене. Стати актором мріяв не одразу. Хотів бути якщо не військовим, то пожежником, футболістом, бо активно займався спортом».
Школу він відвідував кілька різних: з першого по четвертий клас — школа-інтернат, з п’ятого по дев’ятий — школа № 75 імені Лесі Українки, потім — школа № 87 імені О. Довженка. Улюбленими предметами були українська література, фізкультура і малювання.
Армія і шлях до акторства
Після школи Лінартович служив в армії, у прикордонних військах — 1997–1998 роки. Саме там він прийняв тверде рішення вступати до театрального університету. Після звільнення зі служби рік працював монтувальником сцени в Молодому театрі, паралельно готуючись до вступу.
Грати на сцені почав ще з тринадцяти років. З 1991 по 1994 рік — актор театру «Дзвін». З 1994 по 1997 рік — актор театру Збройних Сил України.
У 2003 році закінчив акторський факультет Київського національного університету театру, кіно і телебачення імені Карпенка-Карого за спеціальністю «драматичний актор театру та кіно». З 2006 року — актор Муніципального театру «Київ».
Також Лінартович є викладачем кафедри кіно- і телемистецтва Навчально-наукового інституту журналістики КНУ імені Тараса Шевченка.
Фільмографія Дмитра Лінартовича
Перша велика роль Дмитра Лінартовича в кіно — фільм «Невелика подорож на великій каруселі» (2002) режисера Михайла Іллєнка. Після цього дебюту пройшло рівно десять років до наступної помітної роботи.
«ТойХтоПройшовКрізьВогонь» (2012, реж. Михайло Іллєнко) — головна роль, яка зробила Лінартовича відомим широкій аудиторії. Він зіграв Івана Додоку — воєнного пілота родом із Полтавщини, прототипом якого став реальний льотчик-ас Другої світової Іван Доценко. За сюжетом, після війни герой потрапляє до Канади, де несподівано стає вождем індіанського племені. Лінартович пізніше згадував: «Завдяки їй багато хто дізнався про мене. Тішуся, що глядач схвально прийняв цей пригодницький з певним художнім домислом біографічний фільм».
«Толока» — ще одна помітна кіноробота. Фільм про українські традиції та людські стосунки, де Лінартович зіграв одну з характерних ролей.
«Гетьман» — історична стрічка, в якій актор також взяв участь.
«Обмін» (2021, реж. Володимир Харченко-Куликовський) — фільм про двох чоловіків, які взяли до рук зброю і опинились на протилежних лініях фронту. Лінартович зіграв персонажа з позивним «Моцарт», а також виступив одним із авторів сценарію. Прем’єра відбулась у Будинку кіно в Києві — і сам Лінартович, вже перебуваючи на фронті, приїздив з передової на показ.
Паралельно з кіно Лінартович має велику дубляжну кар’єру: він продублював понад 200 ролей в іноземному кіно. Зокрема, озвучив персонажів у фільмах Disney — «Геркулес», «Тачки», «Пірати Карибського моря» та багатьох інших.
Зауваження щодо «Будинку “Слово”»
Деякі запити асоціюють Лінартовича з фільмом «Будинок “Слово”. Нескінчений роман» (2023–2024). Але це інший проєкт з іншим складом: головну роль Миколи Хвильового там грає В’ячеслав Довженко, а роль антагоніста Акімова — Дмитро Олійник. Лінартович у цьому фільмі не знімався.
Дмитро Лінартович на фронті
З перших годин повномасштабного вторгнення — 24 лютого 2022 року — Лінартович добровільно вступив до лав тероборони. Пізніше перейшов до десантно-штурмових підрозділів.
Шлях бойових дій:
- Оборона Києва у складі ТРО — лютий-весна 2022;
- Херсонський напрямок — літо-осінь 2022;
- Район Бахмута — осінь 2022;
- Соледар — зима 2022–2023.
У боях за Соледар, у січні 2023 року, він отримав важке поранення і контузію. Вже з евакуаційного транспорту, перев’язаний, він записав відеозвернення: «Вітаю, друзі. Я — Дмитро Лінартович, український актор. В Соледарі — 300. Пам’ятайте, що ми на Богом даній землі. Нас ніколи не зламати. Ми перемагаємо. Слава Україні!».
Батько актора, Костянтин Лінартович, тоді написав: «Дмитрові зараз важко, але він козак! Молімося, щоб Бог допоміг йому одужати. Дмитро завжди каже: ми переможемо! І так буде».
Після одужання Лінартович повернувся до військової служби у 46-й окремій десантно-штурмовій бригаді у звані молодшого лейтенанта. Окрім безпосередньої служби, він їздить до різних бригад і підтримує моральний дух бійців — проводить творчі зустрічі, присвячує їм пісні.
Дмитро Лінартович як поет і бард
Паралельно з акторською і військовою діяльністю Лінартович активно займається поезією і музикою. У 2023 році видав збірку поезій «Словоспів» (видавництво «Ліра»). Пише пісні про війну, Україну, людей на передовій.
За власними словами, творча мета для нього — «більше написати пісень, залишити більше в українській спадщині творчих доробків. Бо творю це щиро, від усього серця».
Особисте життя Дмитра Лінартовича
Публічної інформації про дружину або родину Дмитра Лінартович майже не давав у відкритих джерелах — актор зберігає особисте життя поза увагою медіа. Відомо, що він виріс у дружній акторській родині і підтримує тісний зв’язок з батьком Костянтином Лінартовичем — той публічно коментував поранення сина і весь час залишається поруч.
Дмитро Лінартович — це приклад людини, у якої акторська і громадянська позиція нерозривні. Він не просто знімається у фільмах про війну — він сам пройшов через неї. І повернувся, щоб продовжувати те, що вміє: творити і захищати.
