Зміст
Мало хто з українських режисерів залишив по собі спадщину, яку через сто років все ще вивчають у кіношколах по всьому світу. Олександр Довженко почав як художник і карикатурист, а став людиною, яка подарувала світові поетичне кіно — стиль, де кадр говорить не гірше за слово. Фільми Довженка виникали у складну епоху, коли митцю доводилося балансувати між власним баченням і вимогами влади. У цій статті зібрано повний список фільмів Довженка з роками та коротким описом, а також підказки, де можна подивитись цю класику сьогодні.
Хто такий Олександр Довженко і чому його називають класиком кіно
Олександр довженко фільми починав знімати далеко не одразу — режисер народився 1894 року на Чернігівщині у селянській родині, а свій шлях до кіно почав через зовсім інші професії. Спочатку він працював вчителем, потім дипломатом і художником-карикатуристом, і лише згодом відкрив для себе кіно як головну справу життя. Саме тому його стрічки такі візуально насичені: режисер мислив образами ще до того, як узяв у руки камеру.
Шлях від художника до режисера
У кіно олександр довженко фільми почав знімати вже у зрілому віці, працюючи на Одеській кіностудії. Перші його роботи були простими комедіями для дітей — “Вася-реформатор” та “Ягідка кохання” 1926 року, а невдовзі з’явилася “Сумка дипкур’єра” 1927 року, де вже відчувався інтерес режисера до серйознішого жанру. Довженко швидко відійшов від легких сюжетів і почав шукати власну мову кінематографа, яка згодом отримала назву поетичного кіно.
Українська кінотрилогія Довженка
Найвідомішою частиною спадщини режисера стала трилогія, яку часто називають вершиною німого українського кіно. Три стрічки поєднані спільною темою — доля українського народу на зламі історичних епох, показана через складні образи та символи.
“Звенигора” — початок нового кіномовлення
Фільм 1927 року поєднав у собі революційний епос, сатиру і лірику, і саме після нього про Довженка заговорили як про самобутнього майстра. Сюжет побудований на легенді про скарби, закопані гайдамаками в горі під Звенигородкою, а сценарій написали Юрій Тютюнник під псевдонімом та Майк Йогансен. Картину показували у Берліні, Гамбурзі, Празі, Парижі та Лондоні, і саме там Довженко вперше виступив перед іноземними кінокритиками.
“Арсенал” — про повстання на київському заводі
Друга частина трилогії розповідає про придушення робітничого повстання на київському заводі “Арсенал” у січні 1918 року. Довженко особисто брав участь у тих подіях на боці Української Народної Республіки, але у фільмі показав протилежну, “дзеркальну” версію тих самих подій. Ця картина зміцнила репутацію режисера як майстра революційної кінопоеми, хоча особисто йому ця тема давалася нелегко. Замість прямої хроніки подій Довженко обрав мову символів і контрастних образів, тому фільм справляє враження не документальної реконструкції, а поетичного роздуму про трагедію громадянської війни.
“Земля” — фільм, що прославив українське кіно у світі
Довженко земля 1930 року стала його найвідомішою роботою і принесла світову славу не лише режисеру, а й усьому українському кінематографу. Стрічка новаторською мовою розповідає про боротьбу за колективізацію та зламані устрої селянського життя, хоча пізніше фільм критикували і майже одразу зняли з прокату. Разом зі своєю дружиною і майбутньою співрежисеркою всіх наступних робіт Юлією Солнцевою Довженко вирушив у закордонне відрядження показувати “Землю” європейській публіці. У 1958 році на міжнародному кінофестивалі в Брюсселі фільм довженко земля визнали однією з дванадцяти найкращих картин усіх часів.
| Фільм | Рік | Про що |
|---|---|---|
| Звенигора | 1927 | легенда про скарб і доля України крізь епохи |
| Арсенал | 1929 | повстання на київському заводі |
| Земля | 1930 | колективізація і зламані устрої села |
Фільми Довженка звукової доби
Із появою звуку в кіно режисер отримав новий інструмент, але водночас і нові виклики — доводилося поєднувати художнє бачення з дедалі жорсткішими ідеологічними вимогами часу.
“Іван” — перший звуковий фільм режисера
Стрічка 1932 року стала першою звуковою роботою Довженка і розповідає про будівництво Дніпрогесу очима молодого робітника Івана. Фільм розкритикували за перебільшену радість трудящих від важкої праці, і сам режисер згодом визнавав, що не зовсім задоволений цією роботою. Втім, саме “Іван” показав, як Довженко освоює новий технічний етап кінематографа.
“Аероград” і “Щорс” — стрічки на замовлення держави
Після переїзду до Москви 1933 року Довженко зняв “Аероград” — фільм про будівництво нового міста на Далекому Сході та боротьбу з його противниками. За кілька років з’явився “Щорс”, присвячений військовому командиру часів радянсько-української війни, який Довженко отримав завдання зняти особисто від найвищого керівництва. Обидві стрічки дозволили режисеру зберегти посаду і продовжити працювати, хоча творчої свободи в них було значно менше, ніж у ранніх роботах.
- перехід від німого кіно до звукового і нові виражальні засоби;
- посилення ідеологічного контролю над сюжетами та героями;
- переїзд режисера з України до Москви;
- поступова втрата тієї творчої свободи, яку Довженко мав у 1920-х.
Воєнні та пізні фільми режисера
Роки Другої світової війни Довженко зустрів як доброволець і воєнний журналіст, а свій досвід переніс у документальні та публіцистичні стрічки того часу.
Хронікальні стрічки часів війни
У ці роки режисер зняв кілька документальних робіт, які фіксували події на фронті та відбудову зруйнованих територій.
“Народ, що не знає своєї історії, є народ сліпців”, — ця думка Довженка добре пояснює, чому він так наполегливо документував воєнні події для майбутніх поколінь.
- “Визволення” (1940) — про приєднання західноукраїнських земель.
- “Буковина — земля українська” (1940) — документальна стрічка про Буковину.
- “Битва за нашу Радянську Україну” (1943) — хроніка боїв за визволення території.
- “Перемога на Правобережній Україні” (1944) — про завершальний етап визволення регіону.
“Мічурін” і незавершений “Прощавай, Америко!”
Останньою завершеною роботою режисера став фільм “Мічурін” 1948 року, присвячений відомому селекціонеру. Паралельно Довженко працював над стрічкою “Прощавай, Америко!”, але зйомки перервали розпорядженням із Кремля, і фільм так і залишився незакінченим. Плівка пролежала в архіві 46 років і побачила екрани лише 1995 року, вже після смерті режисера. Довженко режисер настільки випередив свій час, що навіть незавершена робота через десятиліття знайшла свого глядача.
Де подивитись класику Довженка сьогодні
Більшість фільмів Довженка перебувають у суспільному надбанні і доступні для перегляду безкоштовно, тож скласти власний список для перегляду зовсім не складно.
- Почніть із трилогії “Звенигора”, “Арсенал” і “Земля” — їх реставровані версії з новим саундтреком можна знайти на сайтах кіноархівів.
- Додайте “Івана”, щоб побачити перехід режисера до звукового кіно.
- Перегляньте документальні стрічки воєнного періоду для розуміння історичного контексту.
- Завершіть переглядом “Мічуріна” — останньої завершеної роботи режисера.
Реставровані копії трилогії часто публікують кіноцентри та архівні платформи, а воєнні хронікальні стрічки можна знайти за назвою і роком на відеохостингах. Класика укр кіно довженко регулярно потрапляє в добірки культурних заходів до дня народження режисера, тож варто стежити за афішами кінотеатрів і музеїв.
Фільми Довженка й досі залишаються прикладом того, як особисте бачення художника може стати мовою цілого кінематографа.
“Двоє дивляться вниз. Один бачить калюжу, другий — зорі”, — ця фраза режисера добре описує його власний підхід до роботи навіть у найскладніші часи.
Довженко режисер, чия спадщина продовжує надихати нові покоління українських кінематографістів, а сам він назавжди залишається людиною, яка навчила світ дивитися на українське село як на джерело великого мистецтва.
